Вентиляційні установки отримали свою назву, звісно, від вентиляції – спочатку вони відповідали лише за вентиляцію, тобто заміну відпрацьованого повітря на свіже. Крім того, установка мала бути «центральною», тобто всі процеси відбувалися в одному місці.
З розвитком потреб клієнтів і зміною підходу до проєктування систем опалення вентиляційні установки почали перебирати на себе функції інших систем сегмента HVAC, зокрема систем опалення та холодопостачання.
Сьогодні вентиляційні установки, попри збережену первісну назву, значно складніші, і їх часто прямо називають установками кондиціонування. Сучасні установки відповідають насамперед за вентиляцію, але також за утилізацію тепла витяжного повітря, рух повітря в об'єкті, нагрівання та охолодження повітря, його зволоження й осушення, а також фільтрацію. В окремих випадках таке обладнання може працювати також з іншими системами, наприклад місцевими витяжками або технологічною вентиляцією.
Щоб добре зрозуміти принципи роботи вентиляційних установок, варто знати основні параметри, якими їх описують.
Одним із найважливіших є теплова потужність вентиляційної установки. У вентиляційній установці повітря нагрівається в кілька ступенів: уперше – під час рекуперації, коли зовнішнє повітря підігрівається теплом, утилізованим з витяжного повітря. Далі повітря може змішуватися з рециркуляційним, завдяки чому загальний потік повітря має вищу температуру. Останнім елементом є нагрівач або теплообмінник теплового насоса, який догріває повітря до кінцевого стану – і саме на ньому варто зосередитися.
Потужність нагрівача, звісно, залежить від його фізичних можливостей, але його проєктують так, щоб температура припливного повітря відповідала певним вимогам. Тут ми підходимо до дуже важливого моменту в проєктуванні всієї вентиляційної установки – її функція фактично може залежати від способу підбору нагрівача.
a) Вентиляційна функція установки – якщо вентиляційна установка подає в приміщення повітря з температурою, що дорівнює температурі витяжного повітря, то установку підібрано переважно для вентиляції, а нагрівач лише покриває вентиляційні втрати, які не вдалося компенсувати утилізацією тепла витяжного повітря.
b) Опалювальна функція установки – якщо установка подає в приміщення повітря з температурою, вищою за температуру витяжного повітря, то установку підібрано для опалення приміщення. Тоді йдеться про так зване повітряне опалення, а вентиляційна установка є прикладом обладнання, яке можна для цього використати.
У кожному з наведених випадків встановлено нагрівач, наприклад електричний, який догріває повітря. Однак його потужність різна.
Наприклад – якщо на нагрівач надходить потік повітря 5000 м3/год з температурою 15°C, а з приміщення одночасно видаляється повітря з температурою 20°C, то:
a) для вентиляційної функції – потужність нагрівача становитиме близько 8,4 кВт – установка подаватиме в приміщення повітря з температурою 20°C, проте приміщення не опалюватиметься, а теплова потужність установки становитиме 0 кВт.
b) для опалювальної функції – наприклад, при подачі повітря з температурою 30°C потужність нагрівача становитиме близько 25,1 кВт – однак приміщення опалюватиметься з потужністю близько 16,8 кВт.
Тут ми доходимо дуже важливого висновку – теплова потужність установки не дорівнює номінальній потужності встановленого в ній нагрівача. У галузі часто трапляються розмовні формулювання запитів – «Установка на 17 кВт опалення». У більшості випадків результатом такого запиту є підбір установки з нагрівачем саме такої номінальної потужності – що, як ми вже знаємо, – у нашому прикладі було б замало.
Ключ до того, щоб не припуститися цієї помилки, а отже правильно підібрати обладнання, – розуміння як принципу роботи вентиляційної установки, так і передусім потреб і намірів клієнта.
Якщо Ви не впевнені, якою має бути теплова потужність вентиляційної установки або потужність нагрівача у Вашому проєкті – зв'яжіться з нами. Ratherm – як досвідчений виробник – пропонує фахову підтримку в цьому питанні, а також повні розрахунки та підбір вентиляційних установок.