Сучасне проєктування вентиляційних систем дедалі частіше рухається до простіших і децентралізованіших рішень. Проєктувальники, відповідаючи на потреби ринку, відходять від великих складних систем на весь об'єкт на користь менших незалежних систем для окремих зон чи приміщень. Нижче описано основні напрями цих змін та їх обґрунтування.
Однією з виразних тенденцій є децентралізація вентиляції – у великих будівлях краще застосувати кілька менших вентиляційних установок замість однієї централізованої на весь об'єкт. Такий підхід дозволяє точніше контролювати умови в окремих зонах будівлі та спрощує структуру системи. Замість розгалуженої мережі повітроводів і складного керування для однієї величезної системи кожна зона (поверх, секція чи навіть окремий магазин або приміщення) може мати власне вентиляційне обладнання чи обладнання для кондиціонування.
Децентралізований підхід має багато переваг:
Кожною зоною можна керувати окремо, що полегшує адаптацію вентиляції до місцевих потреб і побажань користувачів. Завдяки цьому, наприклад, магазин одягу, ресторан і галерея в торговому центрі можуть підтримувати різні параметри повітря відповідно до вимог.
Під час сервісу чи несправності однієї установки решта обладнання продовжує працювати, забезпечуючи вентиляцію в інших зонах. Розподіл ризику означає, що аварія не зупиняє всю систему в будівлі.
Менші установки – це коротші повітроводи, простіша ізоляція та менш складні монтажні роботи. Монтаж проходить швидше (особливо під час модернізації наявних об'єктів) і дає економію на етапі інвестиції. В умовах нестачі кваліфікованих працівників попит на системи, швидкі й інтуїтивні в монтажі, особливо великий.
Прикладом реалізації цієї філософії є торгові об'єкти. У сучасних торгових центрах і галереях дедалі частіше кожен магазин чи сервісне приміщення має власне обладнання HVAC (наприклад, невелику установку, касетний кондиціонер чи індивідуальні повітронагрівачі ), а не покладається на одну спільну систему для всього центру. Проєкт передбачає окремі системи для спільних просторів (коридори, галереї) і окремі для кожного орендаря. Інфраструктура будівлі лише подає ресурси до приміщення (наприклад, підключення повітроводів свіжого повітря, холодоагенту чи опалювальної води), а вибір і монтаж обладнання – таких як мультиспліт-кондиціонери чи фанкойли – узгоджуються між проєктувальником та орендарем. Завдяки цьому кожен орендар може адаптувати клімат у своєму приміщенні до власних потреб без інтеграції з центральною складною системою всього центру.
Розгалужені складні вентиляційні системи – з розвиненою автоматикою, датчиками та регуляторами – сьогодні застосовують переважно на тих об'єктах, які цього справді потребують. Це, наприклад, висотні офісні будівлі, великі торгові центри, громадські об'єкти чи будівлі з дуже змінним навантаженням і суворими кліматичними вимогами. Лише там виправдано інвестувати в складні установки, що обслуговують багато зон одночасно, із центральною системою керування BMS і складною мережею повітроводів.
У таких вимогливих випадках застосовують, наприклад, системи змінного потоку повітря (VAV), які автоматично адаптують продуктивність вентиляції до поточного навантаження та кількості людей. Завдяки датчикам концентрації CO₂ чи температури установки, що працюють із VAV, збільшують або зменшують кількість свіжого повітря в окремих зонах залежно від потреби, що дозволяє економити енергію за меншого заповнення. Такі рішення забезпечують високу енергоефективність і комфорт, але потребують складнішої керувальної апаратури та ретельного проєкту, що інтегрує багато підсистем. Тому поза великими об'єктами, наприклад критично важливими (як-от лікарні, великі офісні будівлі чи аеропорти), або об'єктами зі складною конструкцією, де немає місця для індивідуальних установок, – від центральних систем високої складності відходять на користь простіших конфігурацій.
Тенденції в проєктуванні вентиляції чітко спрямовані на спрощення та підвищення гнучкості систем. Децентралізація й локальне обладнання здобувають перевагу в типових реалізаціях завдяки нижчим витратам і легшій адаптації до потреб користувачів. Складні централізовані системи натомість обмежуються випадками, де їх застосування справді виправдане масштабом і вимогами об'єкта. Така еволюція проєктного підходу має на меті підвищити енергетичну й економічну ефективність, а також комфорт і надійність роботи вентиляційних систем у будівлях.
